На Афоні відшукали покинутий скит, в якому селилися українські козаки, що прийняли чернецтво

6 жовтня 2016 Інтерв'ю Leave a comment 1865 Views Leave review

Директор Міжнародного інституту афонського спадщини в Україні Сергій Шумило презентував свою книгу про результати дослідження цієї обителі

— Про те, що в 1747 році представник знатного козацького роду ієросхимонах Григорій Голубенко заснував у Греції на горі Афон(її ще називають Свята Гора. — Авт.) скит "Чорний вир" , я дізнався випадково, - говорить директор Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні Сергій Шумило. - Працюючи в одному з київських архівів, натрапив на лист старця Григорія про цю обитель, який він адресував останньому кошовому отаману Запорізької Січі Петру Калнишевському. Після цього я почав шукати відомості про скит в архівах України та Афону. У супроводі афонських ченців мені вдалося двічі побувати в "Чорному вирі". Він знаходиться у важкодоступному місці, до якого в гірській місцевості не так просто добратися. До речі, один болгарський вчений нещодавно марно намагався дійти до нього самостійно, без провідника: заблукав, п'ять годин бродив по гірських заростях, ледве вибрався до людей, коли вже стемніло.

*Сергій Шумило демонструє старовинний документ про скиті «Чорний Вир», який зберігається в архіві на Афоні

— «Чорний Вир» був не першою обителлю, побудованої нашими предками на горі Афон: ще в княжі часи незабаром після хрещення Русі вони заснували там монастир «Ксигургу», — продовжує Сергій Шумило. - Перша письмова згадка про нього з'явилася 1000 років тому. Назва "Ксігургу" грецьке, означає "Древодел". Греки будували кам'яні храми, тому колод обитель була для них в дивину. До її створення причетний засновник Києво-Печерської Лаври преподобний Антоній Печерський, який довгий час жив на Афоні і потім ввів афонські чернечі традиції на Русі. Слід сказати, що обитель «Ксігургу» збереглася до сьогоднішнього дня. Зараз вона кам'яна, є скитом при Афонському Пантелеймоновому монастирі, в якому багато наших земляків.

До XVII століття " Ксігургу "(монастир ще називали «Русік» або «Руссікон») поступово відійшов до грецьких ченців. Тому нашим співвітчизникам, які вирушали на Афон, як писав Київський паломник Григорович-Барський, "там не було де голову схилити".

Заснувати на Святій Горі козацьку обитель взявся представник знатного роду, нащадок гетьмана Оліфера Голуба Григорій Голубенко. Він зайнявся цим після того, як залишив військову службу і прийняв у Києво-Печерській лаврі чернечий постриг. Гроші на Черновырский скит Різдва Богородиці зібрали запорізькі козаки. Збереглися відомості про те, що дозвіл на його створення дала імператриця Єлизавета Петрівна, яка полягала в таємному шлюбі з графом Олексієм Розумовським (Розумом), рідним братом останнього гетьмана України і Війська Запорозького Кирила Розумовського. Ймовірно, старець Григорій Голубенко був знайомий з братами Розумовськими і заручився їх підтримкою для свого афонського починання. Імператриця, мабуть, допомогла матеріально. Докладних відомостей про це поки розшукати не вдалося. Про її грошовий внесок відомо лише з листа царю Миколі II, написаного в 1912 році ієросхимонахом Антонієм (Олександром Булатовичем). Він попросив імператора розшукати банківський внесок Єлизавети Петрівни, призначений для "чорного Вира", щоб за накопичені відсотки відродити скит - на той час він вже давно був покинутий. Однак гроші так і не були знайдені.

До речі, в архівах Афону я відшукав документи про те, що кошти на потреби Святої Гори жертвували такі відомі діячі часів козацтва, як гетьмани Іван Мазепа, Іван Самойлович, Данило Апостол, лідер національно-визвольної війни кінця XVII — початку XVIII століття на Правобережній Україні Семен Палій, знатні козацькі родини Лизогубів, Кочубеїв.

- Ви нещодавно побували в скиті "Чорний вир". Що від нього залишилося?

- Доступ туди зараз закритий. Сама будівля церкви вціліла, хоча в стінах є тріщини. Решта будови скиту знаходяться в напівзруйнованому стані. Все кругом захопила буйна рослинність. Всередині церкви частково збереглися фрески, залишки іконостасу, ікони, виконані в стилі так званого козацького бароко, деякі речі.

Обитель отримала назву по місцевості, на якій вона розташована, — Чорний Вир. Там дійсно є вир: поблизу тече гірська річка, в яку впадає кілька гірських потоків. В місці, де вони зливаються, вода має темний відтінок.

Один з паломників, які побували на Святій Горі в XVIII столітті, в своїх записках розповів, як туди добиралися: з Києва їхали на Запорізьку Січ, звідти з торговим караваном спускалися по Дніпру до Чорного моря, потім пливли в Стамбул, а вже після — на Афон. Деякі козаки, поживши в скиті деякий час, поверталися на Січ, інші — залишалися на Святій Горі назовсім. Ченці з Афона часто і довго гостювали у запорожців, відбирали серед них схильних до чернечого (чернечого) життя.

— Планується провести реставрацію обителі?

- Перш за все слід більш ретельно досліджувати обитель, інакше реставраційні роботи можуть нашкодити скиту. Потрібно врахувати ще один важливий аспект: Афон — особлива територія, де діють свої закони, правила, традиції. Свята Гора — єдина в світі автономна чернеча республіка. У неї є уряд-Священний Кінот, в який входять представники 20 діючих на Афоні монастирів. Тому світські підходи в даному випадку неприйнятні. Питання про реставрацію обителі виключно в компетенції внутрішніх канонічних взаємин Афона та Української Православної церкви. Представники інших конфесій України не мають офіційних канонічних відносин з Афоном.

*Вціліла церква скиту. Всередині частково збереглися фрески, залишки іконостасу та ікони, написані в стилі козацького бароко

— На Афоні були інші духовні центри, пов'язані з козацтвом?

— Да. Через десять років після заснування «Чорного Вира» виходець із сім'ї козацьких священиків з Полтавщини преподобний Паїсій Величковський створив на Святій Горі ще один козацький скит — Іллінський.

На Афон Паїсій приплив в 24 роки, оселився в монастирі. А в 36 років отримав дозвіл зайняти старовинну келію пророка Іллі і разом з братією зайнявся створенням скиту, який став одним з найбільших на Святій Горі. Тут жило багато колишніх запорізьких, задунайських і кубанських козаків. Аж до початку ХХ століття скит офіційно називали "малоросійським".

- За яких обставин "Чорний вир" занепав?

— Це сталося під час грецької революції, яка почалася в 1821 році і тривала десять років. Нагадаю, що Греція тоді була під владою Османської імперії. Турки вжили жорстокі заходи для придушення повстання, навіть повісили Вселенського патріарха Германа. У грецькій Македонії, на території якої знаходиться Афон, вони знищили в 1822 році близько п'яти тисяч мирних жителів.

Турецькі війська розмістилися на самій Святій Горі, стратили там багатьох ченців. Більшість ченців були змушені покинути Афон. Багато обителі прийшли в запустіння, піддалися розграбуванню.

* На фото: одна зі знахідок, зроблених в обителі

Репресії з боку турків — не єдина причина занепаду «Чорного Вира». Під час грецької революції в 1828 році була знищена Задунайська Січ, яка після розгрому Запорізької підтримувала козацький скит грошима і направляла на Афон нових ченців. Задунайська Січ перебувала у володіннях Османської імперії, на території сучасної Румунії. Тому, коли в Греції почалася революція, турки зажадали, щоб козаки брали участь у придушенні повстання. Багато хто відмовився піднімати шаблю на православних братів і повернувся в Україну. У відповідь султан направив війська з наказом знищити Січ. У цей час один з її колишніх кошових отаманів Семен Мороз жив на Афоні, був там архімандритом. Дізнавшись, що його побратимам загрожує смертельна небезпека, поспішив їм на допомогу. Він загинув в одному з боїв у Греції.

Після тих подій «Чорний Вир» так і не був відроджений, а ось в інший козацький скит — Іллінський — ченці повернулися. Швидше за все, ті, що вижили ченці з "чорного Вира" теж перебралися до них. Молдавський князь Микола Дажиба, який побував в Іллінському скиті в кінці XIX століття, писав, що ця обитель «живий куточок далекої України». Зараз в цьому скиті живуть грецькі ченці