Міжнародний інститут афонської спадщини

The International Institute of the Athonite Legacy

Міжнародний інститут афонської спадщини

The International Institute of the Athonite Legacy

Почесний голова

Почесним головою МІАC з 2013 по 2018 рр. був Антоній-Еміль Н. Тахіаос (1931 - 2018) - доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Афінської академії, заслужений професор Салонікського університету ім. Аристотеля, зарубіжний член Сербської і Болгарської академій наук, президент Грецької асоціації славістів, голова наукового товариства Кирила і Мефодія.

 

Внесок Антонія Миколайовича в вивчення тисячолітньої греко-слов'янського духовної спадщини був настільки великий, що цій темі мають бути ще присвячені окремі дослідження. Будучи учнем професорів А. В. Карташова та прот. Іоанна Мейєндорфа, сферою своїх наукових інтересів він обрав, головним чином, проблеми греко-слов'янських церковних, духовних і культурних зв'язків з IX по XVIII ст. У його численних працях в центрі уваги перебували вплив Афону і візантійського ісихазму на слов'янські народи і питання, пов'язані з давньоруським чернецтвом на Афоні, діяльністю прп. Паїсія Величковського, святих Кирила і Мефодія.

Професор Тахіаос вперше видав автобіографічний твір прп. Паїсія Величковського і низку інших його праць, а також присвятив спадщині прп. Паїсія цілу серію досліджень і публікацій.

У 1970-ті рр. він вперше здійснив пошук слов'янських рукописів в монастирських бібліотеках Святої Гори Афон. Тісно співпрацюючи з ігуменами Руського на Афоні Свято-Пантелеймонівського монастиря архім. Гавриїлом (Легач) і Авелем (Македоновим), він зробив чимало відкриттів в архівному сховищі Русика, вперше докладно описавши кожен знайдений рукопис і ілюструючи багато з них. Виданий ним в 1981 році на грецькій мові Каталог слов'янських рукописів Пантелеймонова монастиря здійснив неоціненний внесок у збереження культурної і духовної спадщини Руського монастиря на Афоні, послуживши важливим підспір'ям для продовження подальших досліджень скарбів архіву і бібліотеки стародавньої руської афонської обителі.

Ієродиякон Кирило Лебедєв, ієромонах о. Митрофан і Антоній-Еміль Тахіаос в Пантелеймонівському монастирі на Афоні, 1970-ті рр. Фото з сімейного архіву А.-Е. Н. Тахіаоса

Антоній Миколайович був багаторічним радником Константинопольських Патріархів Афінагора, Димитрія та Варфоломія, нерідко супроводжував їх під час офіційних візитів до різних слов'янських країн. У 1964 р. патріарх Афінагор призначив А.-Е. Тахіаоса офіційним перекладачем на засіданнях 3-ї Всеправославної наради на Родосі.

Антоній-Еміль Тахіаос працює в бібліотеці Пантелеймонова монастиря на Афоні над укладанням Каталогу слов'янських рукописів. Літо 1977 р. Фото з сімейного архіву А.-Е. М. Тахіаоса

Багато в чому саме завдяки старанням Антонія Миколайовича стало можливим отримання в 1960-і рр. від Константинопольського патріарха і грецького уряду (вперше за багато десятиліть) дозволу на поселення в Руському на Афоні Пантелеймонівському монастирі монахів з радянських Росії і України, завдяки чому стародавній руський святогірський монастир був врятований від остаточного вимирання і запустіння.

Зліва на право: Ієромонах Серафим, генеральний консул США в Солуні Джон Негропонте (згодом представник США в ООН), ігумен Пантелеймонова монастиря архімандрит Авель (Македонов), професор Антоній-Еміль Тахіаос, о. Досифей (Сороченко), духівник монастиря ієромонах Ієремія (Альохін) (згодом ігумен Пантелеймонова монастиря), ієромонах Іполит (Халін). Пантелеймонів монастир на Афоні, 16 лютого 1976. Фото з сімейного архіву А.-Е. М. Тахіаоса

За дорученням Міністерства закордонних справ Греції проф. Тахіаос супроводжував під час офіційних відвідувань Греції і Святої Гори Афон покійного патріарха Болгарського Кирила і завідувача Відділом зовнішніх церковних зносин Московського патріархату митрополита Ленінградського і Ладозького Никодима (1962). Під час близького спілкування з останнім в ході візиту на Афон і зародилася ідея направити з СРСР групу ченців для підтримки збіднілої братії Пантелеймонова монастиря (на той момент в обителі залишалося всього 8 ченців похилого віку, по смерті яких монастир опинився б на межі ліквідації). Завдяки особистим зв'язкам проф. Тахіаоса в грецьких урядових колах це питання було вирішено і в 1965 році уряд Греції надав грецьке громадянство першій групі з п'яти ченців з СРСР, дозволивши їм прибути на Святу Гору.

 

Народився Антоній-Еміль Миколайович Тахіаос в Салоніках в 1931 р. Після закінчення богословського факультету Фессалонікійського університету навчався в Парижі, в Сергіївському інституті (Institut russe de théologie orthodoxe) і в Сорбонні (Éсо1е pratique des hautes études), спеціалізуючись на історії слов'янських Церков і древньої слов'янської філології (1954-1957), під керівництвом професорів А. В. Карташова, Андре Вайан, прот. Іоанна Мейєндорфа і єп. Касіяна (Безобразова). Після повернення в Грецію і після трирічної служби в армії у званні офіцера військово-повітряних сил був прийнятий в якості помічника на Відділення історії богословського факультету Фессалонікійського університету (1960-1963).

У 1962 році захистив докторську дисертацію на богословському факультеті Фессалонікійського університету за темою «Вплив ісихазму на церковну політику Русі: 1328-1406».


У 1963 р. очолив в якості завідувача слов'янське відділення Фессалонікійського інституту балканських досліджень (1963-1967), при якому заснував школу балканських і російської мов і заснував «Бюлетень слов'янської бібліографії», ставши його відповідальним редактором.


У 1965 році обраний доцентом, згодом екстраординарним професором (1968 г.), а в 1974 р - ординарним професором на кафедрі історії слов'янських Церков Фессалонікійського університету ім. Аристотеля.

У 1998 р. Рада професорів Фессалонікійського університету присвоїла йому звання заслуженого професора. З 1990 по 1997 рр. обіймав посаду голови адміністративної ради Фессалонікійського інституту балканських досліджень.

 

З 1975 р. був президентом Грецької асоціації слов'янських досліджень. Був членом Центру візантійських досліджень Dumbarton Oaks в Вашинггоні, де періодично працював в 1977, 1982 і 1983 рр.

 

У 1994 р на запрошення Нью-Йоркського університету читав курс візантійської історії. Був членом редакційної ради наступних наукових щорічників: «Афонська спадщина» (Київ), «Rivista di studi byzantini e slavi» (Воlоgna), «Вуzantinorossica» (Москва), «Росія і християнський Схід» (Москва), «Праці відділу давньоруської літератури »(Санкт-Петербург).


У 1981 р. обраний членом Сербської академії наук і мистецтв по відділенню мови і літератури, а в 1989 р. - членом Болгарської академії наук.

 

У 2000 році обраний членом-кореспондентом Афінської академії наук на відділенні літератури та мистецтва. Був почесним доктором історії Софійського державного університету, почесним доктором Православного богословського інституту (Париж) і Свято-Володимирської православної семінарії (Нью-Йорк).

 

У 1985 р йому присвоєно звання почесного члена Спілки філологів-болгарознавців Болгарії.

 

З 1976 р. А.-Е. Тахіаос представляв Грецію в Міжнародному комітеті славістів. Також він брав участь у створенні Міжнародної асоціації з вивчення і поширення слов'янських культур (МАВПСК) при ЮНЕСКО. Був засновником і відповідальним редактором міжнародного щорічника грецького слов'янознавства Суrillomethodianum (1971-1994), постійним організатором та відповідальним за проведення з'їздів слов'янознавців в Греції, а також неодноразово брав участь в різних міжнародних конгресах.

Зправа на ліво: Професор Антоній-Еміль Тахіаос, Сергій Вікторович Шумило (директор Міжнародного інституту афонської спадщини) і син Антонія Миколайовича - Стеліос Тахіаос, після прийняття рішення про заснування Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні. Салоніки, 2013 р.


За підтримки Антонія Миколайовича в Києві в 2013 році був створений Міжнародний інститут афонської спадщини (МІАС), почесним головою якого він був обраний. Під його редакцією інститутом були видані ряд монографій і досліджень з історії та спадщини Афона. Одним з останніх таких проектів було видання під редакцією проф. Тахіаоса книги під назвою «Старець Аникита: духовний шлях святості. Матеріали до життєпису, з додатком творів ієросхимонаха Аникити (князя Ширинського-Шихматова)», що побачила світ у 2018 році незадовго до смерті проф. Тахіаоса. Також під його редакцією МІАС готувало до друку книгу про давньоруську афонску обитель «Ксілургу», яка має побачити світ у цьому році. За його активної участі і підтримки МІАС організовувалися міжнародні наукові конференції з історії та спадщини Афона. Брав Антоній Миколайович активну участь і в роботі православного порталу Afonit.info, а також наукового альманаху «Афонська спадщина», членом редколегій яких він був.

За труди на благо Церкви і заслуги перед наукою він був нагороджений золотим орденом Тисячоліття Святої Гори Афон (1968), орденом Святого Володимира Руської Православної Церкви (1968), орденом 1300-річчя Болгарської Держави (1981), орденом Святих Кирила і Мефодія Чехословацької Православної Церкви (1968), золотим орденом Святого Климента, Софійського університету, з стрічкою (1989), і багатьма іншими нагородами.

 

Однією з останніх нагород, вручених Антонію Миколайовичу Тахіаосу, була Почесна Грамота Предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України Онуфрія за лютий 2018 року, вручена за поданням Міжнародного інституту афонської спадщини.

 

Помер Антоній-Еміль Миколайович Тахіаос 10 квітня 2018 року, на другий день після Великодня, на 87 році життя. Відспівування вченого відбулося на наступний день, 11 квітня, в кафедральному соборі св. Григорія Палами в Салоніках (Греція), багаторічним прихожанином якого він був. З благословення Вселенського Константинопольського Патріарха Варфоломея в відспівуванні взяв участь його повноважний представник митрополит Аркалохорійський, Кастеллійський і Віаносський Андреас (Нанакіс). Попрощатися з професором прийшли багато жителів міста Салоніки, представники мерії, Фессалонікійського університету, численні учні та студенти, колеги та друзі, рідні та близькі.