Міжнародний інститут афонської спадщини

The International Institute of the Athonite Legacy

Міжнародний інститут афонської спадщини

The International Institute of the Athonite Legacy

100-річчя другого Мараморош-Сиготського процесу проти православних на Закарпатті

21 жовтня 2014 р. в Свято-Миколаївському чоловічому монастирі с. Іза-Карповтлаш (Хустська єпархія УПЦ, Закарпаття) відбулася Божественна літургія, приурочена до 100-річчя Мараморош-Сиготского процесу проти православних.

Поминання тих трагічних подій відбувалося в день прославлення святого Закарпаття прп. Алексія Карпаторуського (Кабалюка), який був головним обвинуваченим на процесі в 1913-1914 роках. Очолив богослужіння Блаженніший Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України, разом з собором архієреїв Української Православної Церкви та архієреїв із сусідніх братніх Православних Церков у співслужінні багатьох священнослужителів.

Як відомо, щоб припинити православний рух і відновити позиції греко-католицької церкви на Закарпатті, угорська влада вдалася до масових репресій проти православних та організації судових процесів. Перший такий судовий процес 1903-1904 рр. проходив у Мараморош-Сиготі. Він закінчився засудженням на різні терміни православних віруючих з С. Іза. Більш масштабним був "другий Мараморош-Сиготський процес" 1913-1914 Рр. наслідком судових засідань стало засудження 32 осіб до різних термінів ув'язнення і сплати великого грошового штрафу. Серед ув'язнених були православні селяни з Ізи, Промінець, Тереблі Ільниці, Осою, Бедевлі та інших сіл.

Головним обвинувачуваним на процесі був преподобний Алексій (Олександр Кабалюк), засуджений за проповідь Православ'я на чотири роки і шість місяців в'язниці. Він був лідером православного руху на Закарпатті на початку ХХ століття. А приєднався до Православ'я він в 1908 р на Святій Горі Афон в російській Свято-Пантелеймоновому монастирі.

У 1945 р. архімандрит Алексій згадував: "на святу Афонську гору їхали багато: зі смирни, через Салоніки на Айфон. Відразу пішли в Пантелеймонівський монастир. Там розшукав свого земляка В'ячеслава, у великій схимі чернець Варух (Василь Тегза) з Швидкого (допущена помилка, має бути Василь Агоста з Березова, – Юрій Данилець); його вважали православним. Він на Афон поїхав раніше на десять років. Він потрапив на Афон так, що пішов на Іоанна Сочавського на відпустку в Буковину і з ними (тобто паломниками) поїхав на Афон».

Через Варуха Олександр познайомився з схимником Денасием (Юшковым) і настоятелем Афонського Свято-Пантелеймонівського російського монастиря архімандритом Мисаилом (Сопегиним).

Перед настоятелем Кабалюк підняв питання про приєднання його з унії до Православної Церкви. Такий випадок був першим в історії монастиря, а тому на перших порах серед ченців з'явилася дискусія: яким чином приєднувати? Батько Денасий у своїй книзі писав: «Деякі говорили, що необхідно вторымъ чиномъ, тобто чрезъ покаяніе, отреченіе отъ (прежнихъ) заблужденій, миропомазаніе і пріобщеніе святыхъ Христовыхъ Тайнъ. Для розв'язання подивів були зроблені запити Вь Холм 'і Мінск'. Чрезъ небагато днів після цього прибылъ на Афонъ і зупинився въ обителі преосвященний Евдокимъ, ректоръ Московской духовной академіи, епископъ Волоколамскій, а въ числі многихъ спутниковъ його, колишній воспитанникъ тієї ж академіи, іеромонахъ Сергій, изъ Яблочинскаго Свято-Онуфріева монастиря Холмської епархіи. На запросъ об'єк этомъ справі кь Преосвященному онъ, при участіи і разъясненіи батька Сергія, благословилъ зробити присоединеніе третьимъ чиномъ, тобто безъ миропомазанія, такъ какъ уніаты принимаютъ таїнство миропомазанія по православному, тобто въ дитинстві, тотчасъ ж за совершеніи крещенія; католики ж отлагаютъ совершеніе миропомазанія до зрелаго віку. При этомъ Александръ Кабалюкъ пожелалъ особисто отримати благословеніе отъ русскаго православнаго архіерея. Преосвященний Евдокимъ благословилъ його, ставшаго пред'явленні нимъ на коліна, сказалъ йому кілька словъ въ ободреніе, назиданіе і утешеніе, присовокупивъ, що предки його русскіе въ Венгріи були православні, і щоб онъ за прийняття православ'я залишився назавжди вернымъ і преданнымъ святої Східної Церкви. Преосвященний попросилъ бывшаго при этомъ отця архімандрита Мисаїла, коли здійсниться присоединеніе, то од його імені б покласти на присоединеннаго святий крестъ.

Коли потомъ по від'їзді Преоевященнаго з супутниками, було покладено приступити кь справі, то зустрілося інше недоуменіе, какъ приєднувати: на требнику: «По чину, како пріимати кь православній вірі приходящихъ, іже измлада і вихованню биша поза православна Церкви, крещеніе ж справжнє имущихъ в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа», або ж «Книзі чиновъ приєднання кь православної Церкви», виданій святейшимъ Россійскимъ Синодомъ въ 1895 році, і саме по чину «како пріимати приходящихъ до православної Церкви од римо-латинскаго вероисповеданія». З цієї причини було відкладено приєднання до полученія ответовъ изъ Пагорба, або изъ Мінська, які незабаром були отримані». Изъ Пагорба былъ ответъ од імені преосвященнаго Володимира, єпископа Белостокскаго, управляющаго Холмської епархіей: „Уніатовъ следуеть приймати третьимъ чиномъ, тобто чрезъ покаяніе, отреченіе і Пріобщеніе». Изъ Мінська самъ преосвященний Михаилъ писалъ: „Унія встановлена для уловленія православныхъ въ католицтво, вона перехідний мостъ отъ Православія въ латинство; спочатку уніатамъ оставляютъ все православне, тільки потрібно признаніе верховенства папи римскаго і підпорядкованість йому. Але затемъ уніатамъ поступово прививаютъ католицьку обрядовість і догматику, витісняючи православну і тоді уніатъ мало різниться од католика. Якщо звертається въ православіе уніатъ перваго виду, то приймати його следуетъ, какъ майже православнаго, чрезъ таїнство покаянія, потребовавъ отреченія отъ уніатскаго заблужденія. Уніатовъ другого виду я принималъ б въ Православну Церкву, какъ приходящихъ отъ католицтва, за відомим чином. Таке моє мненіе. При массовомъ возсоединеніи уніатовъ съ православними въ тридцатыхъ і шестидесятыхъ годахъ въ нашихъ пределахъ, од уніатовъ відбирається підписка про добровольномъ соединеніи съ православними, затемъ вони йшли въ Православну Церкву, сповідалися, причащалися, і темъ актъ присоединенія закінчувався» [Денасий Пантелеимоновскій, святогорець-інок. Повість про звернення та приєднання на Афоні Угрорусса уніата в Православії і про росіян, про православії і про унії в при-Карпатській Підьяремній Русі перш І тепер. - Шамордіно: друкарня Казанської Амвросіївської жіночої пустелі, 1913].

Після обговорення пропозицій архієреїв було прийнято рішення приєднувати «по чину від римо-католицького віросповідання». Докладно обряд приєднання до православ'я подаємо по книзі о. Денасия.

«Божественну литургію въ этотъ день отецъ игуменъ пожелалъ зробити соборне въ Покровскомъ соборномъ храмі. Звон ' к ' Літургії бувальщина повний, по святковому. Після другого дзвінка «по вся», отецъ архимандритъ Мисаилъ въ полномъ світло-серебряномъ облаченіи і въ митрі вышелъ черезъ царскія врата изъ вівтаря въ притворъ. За нимъ вийшли шість старейшихъ іеромонаховъ і два іеродіакона, въ такихъ ж світло-серебряныхъ облаченіяхъ, і два экклесіарха въ мантіяхъ съ возженными свічками въ подсвечникахъ.

Въ притворе стоялъ желающій возсоединенія, Александръ Ивановичъ Кабалюкъ, съ благоговеніемъ сложивъ на грудях хрестоподібно руки. Отецъ архимандритъ, знаменавъ себе съ благоговеніемъ крестнымъ знаменіемъ, звернувся кь нього голосно і съ чувствомъ запитуючи: «Хощеши чи отрещися отъ погрешеній і неправостей римсько-латинскаго исповеданія?»

Возсоединенный твердо отвечал':»Хощу".

«Хощеши чи прійти въ соединеніе віри православно-кафолическія?»
Відповідь: "Хощу".

Архімандрит 'благословив' його промов ' « " в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, амінь». І возложивъ руку на преклоненную главу його іеродіакону рекшу: «Господу помолимось», і кліру: «Господи помилуй», прочиталъ молитву сію: «Господи, Боже істини, зглянься на раба Твого Олександра , ищущаго прибегнути до святої Твоєї православної Церкви і под кровомъ ея сохранитися. Зверни його отъ заблужденія прежняго шляхи його до истинней, яже въ Тя вірі і подай йому благодать, щоб ходити въ заповедехъ Твоихъ. Так будуть очі Твої хто дивиться на нього милість вину і вуха твої, еже чути Глас ' моленія його і тако так со-причтется до обраного твого стада. Тя бо поютъ вся сили небесні, і Твоя є слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, на віки вековъ. Амінь".

Після цієї молитви отецъ архимандритъ продовжуючи вопрошалъ пріемлемаго: «Отрицаешися: отъ неправаго ученія, аки би для изображенія догмата про исхождеши Святого Духа не довлеетъ Самого Христа Спасителя изреченіе: Іже од Батька виходите, і аки би потребно къ сему слову Христа додано: й од Сина?".
Ответъ:«Отрицаюсь».
«Отрицаешися чи отъ неправаго мненія, аки би не довлеетъ исповедовати главою Вселенскія Церкви Господа нашего Іисуса Христа, і аки би голова всієї Церкви є римскій епископъ?»
Ответъ:«Отрицаюся».
«Отрицаешися чи отъ неправаго мненія, аки би святіи Апостолі нерівну владу духовну получиша од Господа нашего Іисуса Христа, але княземъ ихъ бяше святий Апостолъ Петръ, і аки би едін римскій епископъ є преемникъ його, і як би не суть равни римському єпископу наступниці апостольстіи, епископи: іерусалимскій, антіохійскій, александрійскій і друзіи?»
Отвечалъ: «отрицаюся».
«Отступаеши чи отъ согласія съ тими, іже римскаго тата мнятъ высша бути вселенскихъ соборовъ і непогрішна?»
Отвечалъ:«Відступаю отъ таковаго мненія».
«Отрицаешися чи інших ученій латинскаго вероисповеданія, древнихъ і новыхъ, яже речі Божію, істинного преданію церковним і определеніямъ седми вселенскихъ соборовъ противна суть?»
Отвечалъ: «Отрицаюся».
«Желаеши чи убт соединитися святей, Православней, Кафоличестей Східний Церкви?»
Отвечалъ: «Бажаю од усього мого серця». "Веруеші Лі і како в Єдиного Бога, в'ї Трійці славімаго,і покланяешися йому?»
Відповідав: "Вірую в Єдиного Бога, в'ю Троїце славімаго, Отця і Сина, і Святого Духа і покланяюся йому". І сотворивъ земної поклонъ, возсоединяемый прочиталъ Символъ Віри.

Після цього отецъ архимандритъ произнесъ: «Благословенъ Богъ, просвещаяй всякаго людини, грядущаго въ міръ».

І знову запитував: "Правила Апостольська і на седмі Вселенських і дев'яти помісних 'соборех' затверджена, і інша Православния Церкві преданія і статути пріемлеші чи?»
Отвечалъ: «Пріемлю».

"Сповідуєші Лі, яко книги Божественнаго Писанія по разуменію, еже содержіт 'про онех' Православна Церква, прііматі і тлумачити подобает'?»
Отвечалъ: «Визнаю».
«Пріемлеши і сіе, яко сьома таинствъ, од Христа Господа уставленная, долженствуютъ бути совершаема по чину Православныя Церкві, а не инако вернымъ преподаваема?»
Відповідав: «Пріемлю і виявляю,»яко тако належить бути".

«Веруеши, яко душамъ преставльшихся не вогонь чистилищный що пользуетъ, іже не существуетъ, але велику ослабу й відраду приносятъ милостині та молитви за нихъ, паче ж Безкровная жертва?»
Відповідав: "Вірую і пріемлю».

«Исповедуеши, яко Церкви Православно-Кафоличестей голова є Господь нашъ Іисусъ Христос, і поставляемымъ од Духа Святого пастыремъ обещаеши чи нелицемерное послушаніе?»
Відповідав:»сповідую, і пастирем 'Церкві Православния повинуватися обіцяю".

Після цього отецъ архимандритъ подалъ возсоединяемому конецъ єпітрахілі і произнесъ: «Вниди въ Церкву Православну і абсолютно отринувъ заблужденія, въ нихъ же былъ єси, шануй Отця Вседержителя, Сина Його Іисуса Христа, і Духа Святого, Іже од Батька виходити, Трійцю Єдиносущну і Нероздільну».

І тако введ', поставіл 'його пред'явленням амвоном', де на особом 'аналогіі покладені були крест' і евангеліе. Що йде ж ім', певчіе вельми сладкогласно і косноумілітельно співали псалом ' 66. «Боже, ущедри ни і благослови ни, просвіти лице Твоє на ни і помилуй ни: Познати на землі шлях Твій, у всехъ языцехъ спасеніе Твоє. Та сповідаються тобі людіе Боже: та сповідаються тобі людіе всі. Нехай звеселяться і нехай тішаться языцы: яко судиши людемъ правотою і мови на землі наставиши. Так сповідаються тобі людіе, Боже, та сповідаються тобі людіе всі. Земля даде плід свій: благослови ни, Боже, Боже наш', благослови ни, Боже: і нехай убояться його вси кінці землі".

Засимъ отецъ архимандритъ повелелъ йому схилити коліна і самъ чітко молитовно произнесъ следующіе вірші:

"Посли Дух' Твій, і созіждутся і обновіши особі землі».
«Спаси раба Твого, Боже мій, уповающаго на Тя».
«Буди йому, Господи, столпъ фортеці отъ особи вражія».
"Господи, почуй молитву мою, і крик мій к 'Тебе да пріідет'».

За произнесеніи цього, іеродіакону вогласившу: «Господу помолимось», а кліру: «Господи, помилуй», отецъ архимандритъ прочиталъ наступну молитву: «Господи, Боже Вседержителю, согрешающимъ образи покаянія пропонували і заблудшимъ шлях правий показуяй, во еже б ні єдиного погибнути, але всемъ потужно бе спастися. Дякуємо тому, яко і сему рабу твоєму Олександру возсіял 'єси свет' познанія твоєї істини, і сподобил ' єси його до святей твоєї Православно-Кафолічестей Церкви вдадуться. Даждь убт йому соединитися оней нелицемірно і неповоротно: сопричти його обраному Твоєму стаду: створи його сосудъ честенъ оселю святого Твого Духа, яко да Темъ завжди просвещаемь і наставляемь, спасительныя заповіді Твоя непорушно соблюдетъ, і тако небесныхъ Твоихъ благихъ воспріятія спроможеться. Ти бо єси Богъ милості і щедротъ і человеколюбія, і всемъ человекомъ хощеши спаетися, і Тобі славу возсылаемъ, Отцю і Сину і Святому Духу, нині і повсякчас і на віки вековъ. Амінь".

По молитві архимандритъ, повелевъ йому востать, произнесъ:

«Стани добре, стани з страхомъ і пред'явленні Евангеліемъ і святымъ Крестомъ утверди дане тобою обещаніе».

Возсоединяемый всталъ съ коленъ і произнесъ: «Віру Православно-Кафолічну, юже нині добровольне сповідую, цілу і ненарушиму навіть до конешаго мого издыханія, Богу помогаюшу, твердо містять, і заповіді ея радетельно і радісно исполняти потщуся, дотримуючись въ непорочності, наскільки потужно, серце моє. У увереніе цього мого обещанія цілу словеса і Крест ' Спасителя мого. Амінь".

За лобызаніи, архимандритъ возгласилъ: «Благословенъ Богъ, хотяй всемъ человекомъ спастися і въ разумъ істини пріити, сый благословенъ на віки».
Клиръ: «Амінь».

За сім', звертаючись до 'возсоединяемому, архімандрит 'проізнес':

«Преклони коліна твоя пред'явленні Господемъ Богомъ, Який исповедалъ єси, і пріимеши оставленіе греховъ твоихъ».

Возсоединяемий преклонил 'коліна і главу, і архімандрит 'дозволив' його, прочітав ' молитву:

«Господь нашъ Іисусъ Христос, ключі царствія нєбєснаго Апостоломъ вручивый, і давый имъ і ихъ преемникомъ влада вязати і решити гріхи человековъ, чрезъ мене, недостойнаго іерея, прощаетъ тя, чадо Олександрі, і разрешаетъ отъ связанія клятвеннаго, або запрещенія, і од всехъ греховъ твоихъ. І я, надана мені од Нього властію, приєдную тя до Православней Церкви, і привожду до общенію божественныхъ таинствъ церковныхъ, і благословляю тебе Именемъ Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь".

Після цього іеродіаконъ произнесъ сугубу эктенію: 1) про Благочестивейшемъ Самодержавнейшемъ, Великомъ Государя нашемъ Імператора Миколи Олександровича всея Россіи, 2) про Дружині Його... про матір Його... про спадкоємця його... і про всемъ Царствующемъ Будинку, 3) про святейшемъ вселенскомъ патріархе Іоакиме, про святейшемъ всероссійскомъ Синоді, про всечестнемъ батька нашемъ ігумена (т. е. настоятелі) архімандритів Мисаиле зі всією про Христа братіей, і 4) про нововозсоединенномъ рабі Божіи Олександрі, про еже сохранену бути йому въ вірі чистаго исповеданія під всякомъ благочестіи ж і исполненіи заповідей Христовыхъ, по вся дні живота його... і про воспріемнике його...

Архімандрит 'виголосив':

«Яко милостивъ і человеколюбецъ Богъ єси, і Тобі славу возсылаемъ, Отцю і Сину і Святому Духу, нині і повсякчас, і на віки вековъ». Ликъ: «Амінь». На сім 'звичайний отнуст', і – возсоединеніе закінчилося.

На дзвіниці пролунав, третій урочистий,-як би переможно-подячний тверезон'. Почалося чтеніе часов', і Літургія йшла обиченним 'порядком'. На великій і сугубій эктеніяхъ іеродіаконъ присоединилъ прошенія про нововозсоединенномъ рабі Божіемъ Олександрі. А отецъ архимандритъ помянулъ ім'я його на великомъ вході за Херувимської пісні. Коли гроби царскія врата і отецъ іеродіаконъ возгласилъ: «з страхомъ Божіимъ і вірою приступіть», отецъ архимандритъ взялъ съ престолу невеликий золотий крестикъ на сребро-позлащенной ланцюжку і, од імені преосвященнаго Євдокима, і въ благословеніе отъ себе і од святої обителі возложилъ оний на возсоединеннаго. Затемъ раб Божій Александръ былъ пріобщенъ Святыхъ Таинъ Тіла і Крові Христовыхъ, «під оставленіе греховъ, під исцеленіе душі і тіла, і въ наследіе життя вечныя зі святими». За окончаніи литургіи былъ отслуженъ молебенъ Господу Богу Вседержителю, Пресвятої богородиці і св. Великомученику та цілителю Пантелеймону [Денасій Пантелеимоновскій, Святогорець-інок. Указ. сочин.].

Після загальної братської трапези і літій в головному соборі св. великомученика і цілителя Пентелеимона архімандрит Мисаїл привітав Олександра з приєднанням до Православній Церкві і подарував йому в благословення ікону Божої Матері Акафистной з написом на звороті: «Сія свята ікона Пресвятої Богородиці подобіе видомъ і размеромъ чудотворної Афонської Зографскаго монастиря, іменований «Акафистныя» і «Предвозвестительницы», писана і освячена на Афоні і дарується отъ ігумена русскаго Пантелеймонового монастиря на Афоні архімандрита Мисаїла зі всією про Христа братіею нововозсоединившемуся святої обителі нашої съ Святою Східною, Апостольскою, Кафолическою Православною Церковію, відтепер духовному синові нашому, рабу Божію Олександру Кабалюку, жителю і підданому Австро-Венгріи, під благословеніе йому од Святої Гори Афонскія – земнаго Уділу Цариці Небесні і нашої священної обителі в ім'я святого і славнаго Великомученика і Цілителя Пантелеймона, въ благодатну допомогу отъ всякихъ бедъ, золъ і напастей отъ всехъ і на всехъ враговъ видимыхъ і невидимыхъ і під укрепленіе його въ урочисто данномъ имъ обещаніи бути вернымъ і послушнымъ навіть до смерті Святої, Соборної, Апостольської, Православної, Східної Церкви, її голова є Всесвятый Господь нашъ Іисусъ Христос. Амінь". Ця ікона в даний час знаходиться в Свято-Благовіщенському храмі в М. Хуст [Данилець Ю. Обраний Божим Провидінням. Життєпис преподобного Олексія Карпаторуського сповідника. – Чернівці: Місто, 2013. – 168 с.].

 

Одним з важливих дітищ прп. Алексія Карпаторуського з відродження православ'я на Закарпатті була підстава за афонським статутом православного монастиря в С. Іза, що став духовним центром відроджуваної Православної Церкви в регіоні. Сталося це на початку 1919 р. після виходу його з ув'язнення.

Першими насельниками обителі стали Г. Кундря, В. Прокоп, М. Симулик, Ю. Вакаров, І. Іваняс, Д. Бонь, Ю. Слава, Д. Барна. У 1925 р. в Ізі був побудований тимчасовий дерев'яний храм в ім'я святителя Миколи. Ченці займалися ремеслами: шили взуття, одяг, церковні облачення. Ієромонахи ходили в сусідні села для здійснення церковних треб і богослужінь. У травні 1925 р. прп. Алексій відмовився від настоятельства. На цю посаду був обраний ігумен Матвій (Вакаров). У 1926 р. було вирішено перенести монастир за село – в урочище Карпутлаш. Загальний кошторис будівництва склав 135 тис. чехословацьких крон. У 1927 р. почалося будівництво другого житлового корпусу і зимової церкви на честь Іоанна Предтечі при ньому. У 1933-1934 рр .. з ініціативи єпископа Дамаскіна (Грданічкі) при монастирі були організовані пастирські курси для духовенства Сербської юрисдикції.

Через обитель підтримуючи тісні зв'язки з російським на Афоні Свято-Пантелеймоновим монастирем, а деякі з її братії часто їздили на Афон для духовного вдосконалення і навіть подвизались в "Русику" та інших святогірських обителях.

27 вересня 1936, в день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, в монастирі був освячений храм на честь Успіння Божої Матері. У 1944 р. в Изском монастирі подвизалося 39 осіб, але при монастирі проживало тільки 16, – інші ченці служили на парафіях і при жіночих монастирях. У 1950 р. для обителі був куплений великий тритонний дзвін.

Насельниками монастиря були митрополит всієї Чехословаччини Дорофей (Філіп) і архієпископ Полтавський і Кременчуцький Сава (Бабинець). Кілька ченців Ізського монастиря переселилося на Святу Гору Афон, де вони і поховані. У монастирі знаходилася ікона Божої Матері "Акафістна", подарована прп. Алексію в Афонському Пантелеймоновому монастирі.

Восени 1958 р. у монастиря було відібрано більше 20 гектарів землі (залишилася тільки невелика ділянка). Кількома місяцями пізніше Хустський райвиконком прийняв рішення про скорочення кількості монастирів і скитів на території району. Згідно з цим рішенням монастир був закритий, а його ченці переведені в Тереблянський монастир. Монастирські приміщення були передані колгоспу ім. Мічуріна. Згодом у приміщеннях обителі помістили тубдиспансер.

На початку 1990 р. на місце, де колись був Миколаївський чоловічий монастир, почали повертатися ченці. У 1991 р. територія колишнього монастиря була повернута Православній Церкві. Лікарню обіцяли через деякий час перевести в інше місце. 12 липня 1991 р., в день пам'яті свв. апостолів Петра і Павла в каплиці була здійснена перша Літургія, яку очолив архімандрит Спиридон (Форковец). Спочатку монахи проживали в невеликому будиночку. Братію становили два архімандрита, шість ієромонахів, три ієродиякона і чотирнадцять послушників. Для проведення богослужінь ченці обладнали дві кімнати

.

 

У 1992 р. настоятелем Миколаївського монастиря був призначений архімандрит Стратонік (Легач). У жовтні 1992 р., за чотири дні, була побудована з дерева дзвіниця на честь Іверської ікони Божої Матері. У 1995-1998 рр. велося будівництво храму на честь свт. Микола. Ченці відремонтували господарські будівлі, склади, малі підсобні приміщення, закупили богослужбову літературу, одяг, ікони, меблі, сільськогосподарську техніку.

Пізніше обитель отримала у володіння 12 га землі. У 1999 р. на монастирському кладовищі були знайдені мощі архімандрита Алексія (Кабалюка). 21 жовтня 2001 р. Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) очолив Божественну літургію, під час якої відбувся чин прославлення подвижника. Він був зарахований до сонму місцевошанованих святих з ім'ям Алексія Карпаторуського. У 2001-2006 рр .. настоятелем монастиря був архімандрит Вассіан (Поп). З 2006 р. монастирську братію очолює архімандрит Андріан (Малета)

.

 

У монастирі діє музей прп. Алексія Карпаторуського, заснований Ю. Данильцем [Данилець Ю, ієромонах Пімен (Мацола). Православні монастирі Закарпаття. Путівник. – К: Видавничий відділ Української Православної Церкви, 2012].


Юрій Данилець, кандидат історичних наук, Ph. D,
доцент УжНУ, директор " богословсько-історичного науково-дослідного
центру ім. архімандрита Василя (Проніна), керівник Закарпатського відділення Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні

сопутствующие Темы

останні оновлення

На Афоні знайдено унікальну духовно-історичну пам’ятку XVIII ст., пов'язану з Україною

На Афоні знайдено унікальну духовно-історичну пам’ятку XVIII ст., пов'язану з Україною

Leave review
На Святій Горі Афон у Греції вдалося розшукати залишки обителі, де у XVIII ст. імовірно подвиза...
Детальніше
На Святій Горі Афон вшанували пам'ять прп. Паїсія Величковського

На Святій Горі Афон вшанували пам'ять прп. Паїсія Величковського

Leave review
На Святій Горі Афон 28 листопада 2022 р. вшанували 300-річчя від дня народження українського св...
Детальніше
У Парижі відбувся круглий стіл «Києво-Печерський патерик: джерела та контекст»

У Парижі відбувся круглий стіл «Києво-Печерський патерик: джерела та контекст»

Leave review
«Києво-Печерський патерик: джерела та контекст» - така тема міжнародного наукового круглоло сто...
Детальніше
Українські вчені у Румунії взяли участь у відзначенні 300-річчя прп. Паїсія Величковського

Українські вчені у Румунії взяли участь у відзначенні 300-річчя прп. Паїсія Величковського

Leave review
З доповідей українських науковців розпочався у Румунії міжнародний симпозіум «Духовна та культу...
Детальніше
У Парижі відзначили 300-річчя прп. Паїсія Величковського

У Парижі відзначили 300-річчя прп. Паїсія Величковського

Leave review
В університеті Сорбонна у Парижі відзначили 300-річчя від дня народження видатного українськог...
Детальніше
Фальшиві «пророцтва» як обгрунтування війни: сектантські  містифікації московського патріарха Кіріла

Фальшиві «пророцтва» як обгрунтування війни: сектантські містифікації московського патріарха Кіріла

Leave review
Патріарх Кіріл Гундяєв є продовжувачем єресі, «отцем-засновником» якої є скандальновідомий сект...
Детальніше
В університеті Сорбонна у Парижі відбудеться конференція до 300-річчя українського святого Паїсія Величковського

В університеті Сорбонна у Парижі відбудеться конференція до 300-річчя українського святого Паїсія Величковського

Leave review
У Парижі відзначать 300-річчя від дня народження видатного українського святого, церковно-культ...
Детальніше
У Парижі французькі та українські науковці разом досліджуватимуть джерела давньоукраїнської літературної пам'ятки

У Парижі французькі та українські науковці разом досліджуватимуть джерела давньоукраїнської літературної пам'ятки

Leave review
У рамках днів франко-українських наукових досліджень у Парижі буде проведено міжнародний науков...
Детальніше
«Православний шахідизм» та неоязичницька теологія війни московського патріарха Кіріла

«Православний шахідизм» та неоязичницька теологія війни московського патріарха Кіріла

Leave review
Маніпулюючи вирваними з контексту євангельськими цитатами та перекручуючи їхній сенс та зміст, ...
Детальніше
Некролог: помер почесний голова Міжнародного інституту афонської спадщини митрополит Калліст (Уер)

Некролог: помер почесний голова Міжнародного інституту афонської спадщини митрополит Калліст (Уер)

Leave review
В Оксфорді 24 серпня 2022 року, на 88-му році життя, спочив відомий православний богослов і пат...
Детальніше
При Колумбійському університеті (США) відбувся міжнародний форум на тему «Молитва у східно-християнській традиції»

При Колумбійському університеті (США) відбувся міжнародний форум на тему «Молитва у східно-християнській традиції»

Leave review
При Колумбійському університеті (США) 17 грудня 2021 року відбулася міжнародна науково-богослов...
Детальніше
Архів Сербської Церкви та Інститут афонської спадщини домовились про спільні дослідження з історії Афону

Архів Сербської Церкви та Інститут афонської спадщини домовились про спільні дослідження з історії Афону

Leave review
Меморандум про об’єднання зусиль та співробітництво в питаннях дослідження багатовікової культу...
Детальніше
В Оксфорді видали книгу про афонського старця Авакума (Вакарова), який родом був із Закарпаття

В Оксфорді видали книгу про афонського старця Авакума (Вакарова), який родом був із Закарпаття

Leave review
В Оксфорді спільно з британським товариством «The Friends of Mount Athos», офіційним патроном я...
Детальніше
Международный институт афонского наследия поздравил с 87-летием своего почетного председателя митрополита Каллиста (Уэра)

Міжнародний інститут афонської спадщини привітав з 87-річчям свого почесного голову митрополита Калліста (Уера)

Leave review
11 вересня 2021 р. своє 87-річчя відзначив почесний голова Міжнародного інституту афонської спа...
Детальніше
На Афоні віднайшли печеру, у якій міг жити і молитися український подвижник Іван Вишенський

На Афоні віднайшли печеру, у якій міг жити і молитися український подвижник Іван Вишенський

Leave review
На Афоні дослідникам вдалося віднайти печеру, в якій, найімовірніше, подвизався український свя...
Детальніше