Міжнародний інститут афонської спадщини

The International Institute of the Athonite Legacy

Міжнародний інститут афонської спадщини

The International Institute of the Athonite Legacy

Шумило Сергій Вікторович – директор Міжнародного інституту афонської спадщини

Шумило Сергій Вікторович – громадський і культурний діяч, історик, краєзнавець, журналіст, дослідник української духовно-культурної спадщини. Народився 8 червня 1976 року у м. Чернігів. Освіта вища.


Директор  Міжнародного інституту афонської спадщини, головний редактор наукового альманаху «Афонська спадщина», редактор відділу науково-популярного журналу «Пам’ятки України: історія та культура». Член редакційної ради всеукраїнського наукового часопису «Сіверянський літопис» та редколегій науково-популярного журналу «Пам’ятки України: історія та культура» та науково-популярного журналу «Визвольна боротьба». Член Національної спілки краєзнавців України (НСКУ), Національної спілки журналістів України (НСЖУ) та Міжнародної федерації журналістів (IFJ), Української асоціації релігієзнавців (УАР), Міжнародної асоціації істориків релігії (IAHR) та Європейської асоціації дослідників релігії (EASR).


У 1989 – 1991 рр. був одним з ініціаторів створення і членом альтернативної до комсомолу Чернігівської крайової організації Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ), а також з березня 1990 р. – членом Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка. З 2000 по 2009 – голова правління ГО «Міжнародний центр гуманітарних ініціатив та екологічних   досліджень», член Громадської ради при Державному управлінні з екологічної безпеки у Чернігівській області. У 2000 – голова виборчої дільничної комісії у м. Чернігів під час виборів Президента України; у 2006 – очолював прес-службу передвиборчого штабу народного депутата, Героя України Левка Лук’яненка. Був ініціатором створення Центру дослідження історії релігії та Церкви при Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка.

Обирався депутатом Чернігівської міської ради (2002 – 2006 рр.) та секретарем Комісії міськради з питань комунальної власності, розвитку підприємництва та регулювання земельних відносин (2002 – 2003 рр.).


Обирався депутатом Чернігівської міської ради (2002 – 2006 рр.) та секретарем Комісії міськради з питань комунальної власності, розвитку підприємництва та регулювання земельних відносин (2002 – 2003 рр.).

З 1994 по 1997 рр. працював журналістом в суспільно-політичних газетах «Черниговский Полдень» та «Чернігівський діловий кур’єр», начальником відділу реклами ТОВ «Сіверське підприємство». З 1998 по 2000 рр. – співзасновник та генеральний директор  ТОВ  «Компанія  “Чернігів–Інформ”» (рекламно-видавнича діяльність, видання газет «Теледень» і «Славутич»). З 2001 по 2002 рр. – на посадах в Державній податковій адміністрації в Чернігівській області та Державній податковій адміністрації у м. Києві, головний редактор обласної газети «Чернігівські податкові новини». З 2002 по 2013 рр. – начальник Прес-центру Асоціації українських банків (АУБ) та голова Клубу банківських PR-спеціалістів при АУБ. З 2014 по 2015 – представник Гуверівського інституту Станфордського університету (США) в Україні. З 2013 р. і по цей час – засновник і генеральний директор  Міжнародного інституту афонської спадщини.


Є послідовником відомого грецького професора Антонія Тахіаоса (1931 - 2018), під впливом якого почав займатись науково-дослідницькою діяльністю в архівах Афону, а згодом, в 2013 р., разом з ним заснував Міжнародний інститут афонської спадщини.


Тривалий час займається популяризацію духовно-культурної спадини України на Афоні та в Греції, досліджував спадщину історико-культурних зв’язків України і Святої Гори Афон, впливи афонської спадщини на українську духовну культуру і традицію. Вивчав архівні фонди афонських монастирів, Священного Кіноту Афона (Афон, Греція), Патріаршого архіву Константинопольського Патріархату в Фанарі (Стамбул, Туреччина), документи історичних архівів України та інших країн. 

Автор десяти книг та понад 100 наукових публікацій з історії Афона та Церкви, а також численних публікацій у ЗМІ з питань історії, релігії, культури, політики. Організатор понад 20 міжнародних наукових конференцій, присвячених духовно-культурній спадщині Святої Гори Афон та історії Церкви в Україні (у т.ч. за підтримки ЮНЕСКО, Кестонського інституту в Оксфорді (Великобританія) та Всесвітньої ради церков (Женева, Швейцарія)). Тривалий час займався науково-дослідною діяльністю за кордоном (Греція, Італія), провів персональні лекції, виставки та презентації про українську спадщину Афона в більш як десяти країнах Європи (Афіни, Лондон, Оксфорд, Кембридж, Рим, Венеція, Мілан, Неаполь, Париж,  Страсбург, Женева, Брюссель, Варшава, Прага, Ясси та ін.). 


Здійснював дослідницько-пошукову історико-археографічну діяльність, віднайшов документи та матеріальні рештки загубленого старовинного українського «козацького» скиту «Чорний Вир» на Афоні (Греція), заснованого козаками на Афоні в 1747 р. За результатами знахідок та відкриттів видано окремі книги. Виявив в архівах і опублікував маловідомі листи прп. Паїсія Величковського до останнього Кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського та київського митрополита Арсенія Могилянського (видано окремими монографіями). Виявив в архівах Афону і вперше видав документи щодо доброчинної (ктиторської) діяльності по відношенню до афонських монастирів відомих українських козацько-шляхетських родів XVII – XVIIІ століть: Івана Самойловича, Івана Мазепи, Данила Апостола, Івана Скоропадського та багатьох інших. Уклав на основі архівних джерел життєпис українського письменника-полеміста та афонського старця Івана Вишенського, на підставі якого Синодом Української Православної Церкви в 2016 р. було прийнято рішення про його канонізацію в лику святих. Видав інші дослідження, книги, публікації та матеріали про історичні та духовно-культурні зв’язки України і Афона.


За роки діяльності неодноразово був нагороджений почесними грамотами та церковними відзнаками, зокрема нагороджений Почесною відзнакою Українського фонду культури «За подвижництво в культурі», Орденом св. влмч. Пантелеймона ІІ ступеня (Афон, Греція), Орденом свт. Рафаїла І ступеня (Антійохійський Патріархат в США), Орденами прп. Нестора Літописця І та ІІ ступеня, Орденом св. равноап. князя Володимира ІІІ ступеня, Відзнакою Мукачівської православної єпархії, Медаллю Апостола Іоанна Богослова Ужгородської української богословської академії та ін. Є лауреатом міжнародної літературної премії імені Володимира Винниченка, міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди та літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького.


Сторінка С. В. Шумила на Academia.edu >>>


Сторінка С. В. Шумила на Facebook >>>

Родовід:

По лінії батька С. В. Шумило походить зі старовинного українського козацького роду Шумило, представники якого брали активну участь у національно-визвольній боротьбі під проводом гетьмана Богдана Хмельницького і перебували в козацькому Реєстрі війська Запорозького 1649 року, а згодом заснували козацьке сотенне містечко Межиріч та хутір Шумили на Слобожанщині (нині Сумська обл.). По лінії матері походить зі старовинного козацько-шляхетського роду Савенко з Любеччини (Чернігівщина), який, у свою чергу, походив від любецького шляхтича Сави Величковського (кін. XVI – поч. XVII ст.), який, за однією з версій, доводився по батьківській лінії прапрадідом прп. Паїсію Величковському. Від Сави Величковського на Любеччині пішли родові гілки Савичів і Савенків. Один з представників останньої гілки – Савенко Олександр Лукич (рідний брат прадіда С. В. Шумила) під час Першої світової війни мав звання унтер-офіцера, після революції 1917 воював у складі Добровольчої Білої армії, після 1920 р. емігрував до Франції. Його племінник Савенко Андрій Федотович (1912 - 1988) – рідний дід С. В. Шумила, піддавався сталінським репресіям, заарештований в кін. 1936 як «ворог народу», відбував покарання у «ДмитЛагу» (Дмитрівському виправно-трудовому таборі) під Москвою на будівництві каналу Москва-Волга ім. Сталіна. Під час ІІ-ї Світової війни був командиром відділення 2-ї понтонної роти 108 Окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону 2-ї Гвардійської танкової армії, брав участь в битвах за Сталінград і на Курській дузі, в битві на Дніпрі, його форсуванні і звільненні Києва, під час якого очолював групу з обстеження і розмінування Києво-Печерської Лаври; також брав участь у боях за визволення Польщі, у Вісло-Одерській та Східно-Померанський операціях, а також у взятті Берліна, де на підступах до міста був важко поранений в голову. За героїзм і мужність був нагороджений орденами і медалями.

Книги С. В. Шумила:

Деякі наукові публікації С. В. Шумила:

Матеріали у цій публікації розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International