Міжнародний інститут афонської спадщини

The International Institute of the Athonite Legacy

Міжнародний інститут афонської спадщини

The International Institute of the Athonite Legacy

Шумило Сергій Вікторович – директор Міжнародного інституту афонської спадщини

Шумило Сергій Вікторович – науковий, громадський і культурний діяч, дослідник української духовно-культурної спадщини, кандидат історичних наук (PhD), доктор теології (ThDr), заслужений працівник культури України, почесний краєзнавець України. Народився 8 червня 1976 року у м. Чернігів. 


Директор  Міжнародного інституту афонської спадщини, запрошений науковий співробітник Ексетерського університету (Великобританія), науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доцент кафедри культурології Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури України. Працював запрошениим науковим співробітником Вестфальського університету імені Вільгельма в Мюнстері, Німеччина (Westfälische Wilhelms-Universität Münster) та Практичної школи вищих досліджень у Парижі (École Pratique des Hautes Études l PSL, EPHE, Paris, France). Співголова наукового комітету з історії церкви при International Orthodox Theological Association (ІОТА), головний редактор наукового альманаху «Афонська спадщина». 

Обирався депутатом Чернігівської міської ради (2002 – 2006 рр.) та секретарем Комісії міськради з питань комунальної власності, розвитку підприємництва та регулювання земельних відносин (2002 – 2003 рр.).

Представник Гуверівського інституту Стенфордського університету (США) в Україні, член редакційної ради всеукраїнського наукового часопису «Сіверянський літопис», редколегії всеукраїнського наукового журналу «Краєзнавство», а також редколегій науково-популярного журналу «Пам’ятки України: історія та культура» та науково-популярного журналу «Визвольна боротьба». Дійсний член міжнародного товариства "The Friends of Mount Athos" (під патронатом Його Високості Принца Чарльза, Оксфорд, Великобританія), член Національної спілки краєзнавців України (НСКУ), Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК), Національної спілки журналістів України (НСЖУ), Української асоціації релігієзнавців (УАР), Міжнародної асоціації істориків релігії (IAHR) та Європейської асоціації дослідників релігії (EASR).


У 1989 – 1991 рр. був одним з ініціаторів створення і членом альтернативної до комсомолу Чернігівської крайової організації Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ), а також з березня 1990 р. – членом Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка. З 2000 по 2009 – голова правління ГО «Міжнародний центр гуманітарних ініціатив та екологічних   досліджень», член Громадської ради при Державному управлінні з екологічної безпеки у Чернігівській області. У 2000 – голова виборчої дільничної комісії у м. Чернігів під час виборів Президента України; у 2006 – прес-секретар передвиборчого штабу народного депутата, Героя України Левка Лук’яненка. Заступник голови ГО «Чернігівська спілка учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті» та заступник голови Чернігівської філії Ветеранського об’єднання Українська Гельсінська Спілка.

Обирався депутатом Чернігівської міської ради (2002 – 2006 рр.) та секретарем Комісії міськради з питань комунальної власності, розвитку підприємництва та регулювання земельних відносин (2002 – 2003 рр.).

З 1994 по 1997 рр. працював журналістом в суспільно-політичних газетах «Чернігівський Полудень» та «Чернігівський діловий кур’єр», начальником відділу реклами ТОВ «Сіверське підприємство». З 1998 по 2000 рр. – співзасновник та генеральний директор  ТОВ  «Компанія  “Чернігів–Інформ”» (рекламно-видавнича діяльність, видання газет «Теледень» і «Славутич»). З 2001 по 2002 рр. – на посадах у Державній податковій адміністрації в Чернігівській області та Державній податковій адміністрації у м. Києві, головний редактор обласної газети «Чернігівські податкові новини». З 2002 по 2013 рр. – начальник Прес-центру Асоціації українських банків (АУБ) та голова Клубу банківських PR-спеціалістів при АУБ. Був ініціатором створення Центру дослідження історії релігії та Церкви при Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка.  


З 2013 р. і по цей час – засновник, голова правління і генеральний директор Міжнародного інституту афонської спадщини. З 2014 по 2022 рр. – представник Гуверівського інституту Стенфордського університету (США) в Україні. Науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доцент кафедри культурології Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури України. Протягом 2022 р. працював запрошеним науковим співробітником Вестфальського університету імені Вільгельма в Мюнстері, Німеччина (Westfälische Wilhelms-Universität Münster) та Практичної школи вищих досліджень у Парижі (École Pratique des Hautes Études l PSL, EPHE, Psris, France), співголова наукового комітету з історії церкви при International Orthodox Theological Association (ІОТА). З кінця 2022 р. запрошений науковий співробітник кафедри класики, древньої історії, релігії та теології Ексетерського університету (Великобританія). 


Є послідовником відомого грецького професора Антонія Тахіаоса (1931 - 2018), під впливом якого почав займатись науково-дослідницькою діяльністю в архівах Афону, а згодом, в 2013 р., разом з ним заснував Міжнародний інститут афонської спадщини (проф. Антоній Тахіаос був почесним головою цього інституту з 2013 по 2018 рр., з 2018 по 2022 рр. почесним головою інституту був митрополит Діоклійський Калліст Уер).


Тривалий час займається дослідженнями та популяризацію духовно-культурної спадини України на Афоні та в Греції, досліджував спадщину історико-культурних зв’язків України і Святої Гори Афон, впливи афонської спадщини на українську духовну культуру і традицію. Вивчав архівні фонди афонських монастирів, Священного Кіноту Афона (Афон, Греція), Патріаршого архіву Константинопольського Патріархату в Фанарі (Стамбул, Туреччина), документи історичних архівів України та інших країн. Автор десяти книг та понад 100 наукових публікацій з історії Афона та Церкви, а також численних публікацій у ЗМІ з питань історії, релігії, культури, політики.


Захистив науковий ступінь кандидата історичних наук в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв по темі дисертації «Розвиток українсько-афонських духовно-культурних зв’язків у XVІI – першій третині ХІХ ст.» (спеціальність 26.00.01 – теорія та історія культури (історичні науки)). У докторантурі теологічного факультету Пряшівського університету (Prešovská univerzita v Prešove) (Пряшів, Словаччина) захистив науковий ступінь доктора теології (ThDr) по темі дисертації «Афонський старець і письменник-полеміст Іван Вишенський і його духовна спадщина (друга половина XVI – перша половина XVII стт.)». Проходив навчання у 2021 р. на чотиримісячних навчальних курсах з історії мистецтва та музеєзнавства при Гарвардському університеті (США) (Harvard University course "Tangible Things: Discovering History Through Artworks, Artifacts, Scientific Specimens, and the Stuff Around You" / Курс Гарвардського університету «Матеріальні цінності: вивчення історії через предмети мистецтва, артефакти, наукові зразки та предмети навколишнього світу»).


Стипендіат British Academy (2023) та науково-дослідного центру Dumbarton Oaks при Гарвардському університеті (2022).


Організатор понад 20 міжнародних наукових конференцій, присвячених духовно-культурній спадщині Святої Гори Афон та історії Церкви в Україні (у т.ч. за підтримки École Pratique des Hautes Études (Париж, Франція), Кестонського інституту в Оксфорді (Великобританія), Колумбійського університету (США), Всесвітньої ради церков (Женева, Швейцарія) та інших міжнародних організацій). Займався науково-дослідною діяльністю за кордоном (Великобританія, Франція, Греція, Німеччина, Італія), провів персональні лекції, виставки та презентації про українську спадщину Афона в більш як десяти країнах Європи (Афіни, Париж, Лондон, Оксфорд, Кембридж, Рим, Венеція, Мілан, Неаполь, Страсбург, Женева, Брюссель, Гамбург, Варшава, Прага, Ясси та ін.). 


Здійснював дослідницько-пошукову історико-археографічну діяльність, віднайшов документи та матеріальні рештки загубленого старовинного українського «козацького» скиту «Чорний Вир» на Афоні (Греція), заснованого козаками на Афоні в 1740-і рр. За результатами знахідок та відкриттів видано окремі книги. Виявив в архівах і опублікував маловідомі листи прп. Паїсія Величковського до останнього Кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського та київського митрополита Арсенія Могилянського (видано окремими монографіями). Виявив в архівах Афону і вперше видав документи щодо доброчинної (ктиторської) діяльності по відношенню до афонських монастирів відомих українських козацько-шляхетських родів XVII – XVIIІ століть: Івана Самойловича, Івана Мазепи, Данила Апостола, Івана Скоропадського та багатьох інших. Уклав життєпис українського письменника-полеміста та афонського старця Івана Вишенського, на підставі якого Синодом Української Православної Церкви в 2016 р. було прийнято рішення про його канонізацію в лику святих. Видав інші дослідження, книги, публікації та матеріали про історичні та духовно-культурні зв’язки України і Афона.


За роки діяльності неодноразово був нагороджений почесними відзнаками та грамотами. Зокрема, Указом Президента України № 491/2020 від 09.11.2020 р. присвоєно звання "Заслужений працівник культури України", Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 856-к від 25.11.2020 р. нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, рішенням Президії Національної спілки краєзнавців України від 11.02.2021 р. присвоєне звання "Почесний краєзнавець України", рішенням Вченої ради ІПШІ МОН та НАН України від 27.04.2023 (Протокол №4/1) присвоєно звання почесного професора інституту, також нагороджений Почесною грамотою Чернігівської обласної ради, Почесною відзнакою Українського фонду культури «За подвижництво в культурі», Орденом св. влмч. Пантелеймона ІІ ступеня (Афон, Греція), Орденом свт. Рафаїла І ступеня (Антійохійський Патріархат в США), Орденом св. Архістратига Михаїла ІІ ступеня, Орденами прп. Нестора Літописця І та ІІ ступеня, Орденом св. равноап. князя Володимира ІІІ ступеня, Медаллю Апостола Іоанна Богослова Ужгородської української богословської академії, Медаллю Фракійського університету ім. Демокрита (Греція) та ін. 


Є лауреатом міжнародної літературної премії імені Володимира Винниченка, міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди та літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького.


Сторінка С. В. Шумила на Academia.edu >>>

Сторінка С. В. Шумила на Google Scholar >>>

Сторінка С. В. Шумила на Facebook >>>

Родовід:

По лінії батька С. В. Шумило походить зі старовинного українського козацького роду Шумило, представники якого брали активну участь у національно-визвольній боротьбі під проводом гетьмана Богдана Хмельницького і перебували в козацькому Реєстрі війська Запорозького 1649 року, а згодом заснували козацьке сотенне містечко Межиріч та хутір Шумили на Слобожанщині (нині Сумська обл.). По лінії матері походить зі старовинного козацько-шляхетського роду Савенко з Любеччини (Чернігівщина), який, у свою чергу, походив від любецького шляхтича Сави Величковського (кін. XVI – поч. XVII ст.). Від Сави Величковського на Любеччині пішли родові гілки Савичів і Савенків. Один з представників останньої гілки – Савенко Олександр Лукич (рідний брат прадіда С. В. Шумила) під час Першої світової війни мав звання унтер-офіцера, після революції 1917 воював проти більшовиків, після 1920 р. емігрував до Франції. Його племінник Савенко Андрій Федотович (1912 - 1988) – рідний дід С. В. Шумила, піддавався сталінським репресіям, заарештований в кін. 1936 як «ворог народу», відбував покарання у «ДмитЛагу» (Дмитрівському виправно-трудовому таборі) під Москвою на будівництві каналу Москва-Волга ім. Сталіна. Під час ІІ-ї Світової війни був командиром відділення 2-ї понтонної роти 108 Окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону 2-ї Гвардійської танкової армії, брав участь в битвах за Сталінград і на Курській дузі, в битві на Дніпрі, його форсуванні і звільненні Києва, під час якого очолював групу з обстеження і розмінування Києво-Печерської Лаври; також брав участь у боях за визволення Польщі, у Вісло-Одерській та Східно-Померанський операціях, а також у взятті Берліна, де на підступах до міста був важко поранений в голову. За героїзм і мужність був нагороджений орденами і медалями. Двоюрідний дід С. В. Шумила по матері – Олександр Купрієнко (1925 – 1983), відомий український оперний співак (тенор), соліст Академічного театру опери і балету УРСР ім. Т. Шевченка та Харківського академічного театру опери і балету ім. М. Лисенка.

Книги С. В. Шумила:

Деякі наукові публікації С. В. Шумила:

Інформація і фотографії у цій публікації розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International